Iмператор Мiста Смутку

Попасти в перестрілку і лежати на вулиці порожній від людей, посеред трупів та конання тих, що в агонії. Такого ворогу не побажаю...

Нащо покинув мене, Брате_Друже_Боже, у цьому Місті Смутку?

Я привидом блукаю кілька років його підвалами, горищами. Провалююсь у шахти ліфтів у пошуках її. Солодкосердна Мерілл, де ти? Де?

Навчившись по воді ходити, здійматися в повітря чи став я щасливішим?
Ні! Без неї яке то щастя...
Я сплю у ложах дів бездушних. Вони вже не цікаві ні демонам, ні богам. І я дивуюся чому кохаюсь з ними. Це наче ляльку порцелянову любити та намагатись пестощами той холод утолити, що і в твоїй душі вже корінці пустив...

Я був в цім місті Імператором_на_День. Карав на горло, милосердив та відпускав гріхи, погрузлий в них по горло. Я сотні перепусток підписав отим невдахам, що загинули від випадкових куль у цьому місті, куди півсвіту хоче переїхать...

Безумці! Живіть у селах і містах своїх. Трава лиш там зелена, де війни немає.
Сьогодні звідси я втечу...Я вмію ще літати, як небіясник, як янгол, вигнаний із Раю...

P.S.
Це вільний переклад мого англомовного тексту "Caught by the Crossfire". Його написав у 2003 році.