твій подих останній,
твій погляд прощальний,
твій голос, такий тихий і ніжний,
що безшумно по вітру летить.....
уже не відчую я подиху твого,
і погляд навіки пропав,
та тільки голос тихесенько серце лоскоче,
і в спогад навіює смерть...
по венах стрімко отрута біжить
вбиваючи все, що лишилось живе,
і в нерви гострою голкою
мелодія смерті ,рветься шукаючи волі
і вже доходить до самого кінця,
вся страшна агонія ця.
та тільки вітер тихенько сміється
і просить пробачення у небесах.....
Остан й
© Copyright: Анна Гуменюк, 2011
Свидетельство о публикации №111020505909
Свидетельство о публикации №111020505909
Рецензии