Вишитий рушник

Деякі пюди зухвало говорять,
Вийшов із моди рушник.
Доки життя в Україні існує,
Він завжди нам буде служить.

До цих пір памятаю, як мама рушник вишивала.
Вишиваючи пісні народні співала.
Все тепло своє і ласку
У хрестиках закарбувала.

Тому завжди на образі висить,
Чистенький, біленький,  кольоровий рушник.
Як символ віри в Бога,
любові і поваги до батьків.

В своїм рушникові я бачу,
Квітучу свою Україну.
Працьовитих людей, иеселих дітей,
Любов до своєї землі.

Рушник мати сину вручає в далеку дорогу,
Як згадку про матір, дружину, дитину.
Про рідну свою Батьківщину.
Твердо знай, всі з тривогою в серці чекають тебе. ,

Мати  мені подарила рушник.
На щастя, на долю в житті.
Цей рушник я не хочу зганьбить,         
Своїм дітям і внукам у спадок я хочу лишить.

Рушник--це поэма!
Рушник--це недоспані ночі!
Рушник--це традиція Українського народу!
Рушник як паспорт Українського села!

Без рушника обійтися не можем,
Він завжди у пригоді  стає,
Свято врожаю в колгоспі справляють.   
В  селищі  нашім  ювілей  відмічають.
З  рушником молодят у ХРАМІ вінчають,            
І завжди святково гостей величае.
ШАНОВАНИЙ НАМИ
ХЛІБ СІЛЬ І РУШНИК !