Триптих

Вже мовлені слова. Вже майже всі: і сокровенні і важливі. Від нині мушу прислухатися до сліду почуттів, котрі залишились на простирадлі, стінах, підвіконні...

На сконі вечора, що ніжно так перетікає через багрянець заходу у ніч задушливу від флокс, цикад і сновидінь непевних на тлі тотального безсоння, глибинно поринаю в Несвідоме... Так дивно. Його якийсь розумник назвав ще Сутінковою Порою. Це правда, саме в сутінках Воно лунає найгучніше...

***
Вже мовлені слова, вже заялоджено думки...Рядки біжать по колії в промерзлій глині. Калині ще цвісти, але від нині душі пастельній того не помітить. Бо змовкли почуття і тужить вранці вітер та ряботинням пише по воді таємні письмена, яке ти прочитать не годен…

***
Година тягнеться як рік. О, так! Змінилося щось з часом оцього року. Я достеменно ще не розумію ЩО. Ця загадкова категорія мене хвилює з пуп'янкових років. Але то добре, коли кохаєшся чи медитуєш і все триває довго-довго. Встигаєш зупинити насолоди пік (раніше його не усвідомлював ніяк). Встигаєш прочитати глиняну табличку та Цапа провести з Підніжжя до Вершини.

Одне лише погано: з Коханою розлука також довга...



.....................................
08.07.2007 12:41 - 04.02.2011 11:16

© Святослав Синявський