Синовi

            

– Це так дивно: от жила людина
І покинула цей світ, не знає
Про майбутнє своїх рідних, близьких,
Ніби ясне полум’я згорає.

– Ні, синочку, все інакше, любий,
Не закінчується так життя, не гасне,
Як пройдемо ми свій шлях тернистий,
То запалюється в небі зірка ясна.
            
         -------------------

       Вечір тихий. Оченята сина
       З сумом дивляться у вічне небо,–
       Жаль мені стривожене серденько,
       Міцно пригорну його до себе.

       Якби й справді так було у світі:
       В час, коли тебе покину, сину,
       Серед безлічі зірок – світил маленьких –
       Розпізнаєш ту одну-єдину.

       Мерехтить зворушливо і ніжно,
       Як сльоза в очах, як сум у серці,–
       Знай, це я хвилююся за тебе,
       Любов матері сильніш від смерті.

       Як опинишся на роздоріжжі,
       З неба не байдуже споглядання,
       А пораду щиру і правдиву
       Зірка шле тобі своїм мовчанням.

       Зблисну вдруге, падаючи в роси,
       Щоб лиш впевнена була, щоб твердо знала,
       Що добро повік тебе не кине,
       А ти скажеш : “О, на щастя зірка впала!..”

                2000 р.


           SYNOWI

– Dziwne to jest: zyje pewien czlowiek,
I na zawsze moze nagle zniknac,
I nikomu nie udalo sie powrocic,
I nie moze nikt tego uniknac.

– Wszystko staje sie inaczej, mily,
Jak na ziemie ciezkie zycie splynie,
Dusza gwiazda jasna wzejdzie w niebie,
To znaczy, ze calkiem nikt nie ginie.

            - - - - - - - - - -

        Wieczor cichy, synek smutno patrzy w gore,
        Rozmyslania jego nie sa latwe,–
        Pieszczotliwie obejmuje swoje dziecko,
        Szkoda, zeby nadal tym sie martwil.

        A tymczasem i sama rozmyslam:
        Przyjdzie pora, my sie rozlaczymy,
        Jak by spelnial ktos ostatnia wole,
        To zyczenie mialabym jedyne:

        Zebym w niebie wiecznym gwiazdka byla,
        Zebym mogla ogrzac swym promieniem,
        ZebyS odczul to milym usmiechem,–
        Wcale nie chce smutnym byc wspomnieniem.

        W trudnej chwili, jak masz postanawiac,
        Zeby wybor sluszny byl, uczciwy,
        Popatrz w niebo – udzieli pomocy
        Gwiazdy zlotej milczenie zyczliwe.

        Zgine jeszcze raz i do nog zlece,
        Zebym tylko na pewno wiedziala,
        Ze cie nigdy szczescie nie opusci,
        A ty powiesz: „O, na dobra wrozbe gwiazda spadla!..”



Портрет намальований сином в 11-річному віці зі студентського фото



                Перевод  Наталия Качева
                http://stihi.ru/2013/09/26/7362