І дощ змиває всі сліди…
Тільки з душі слідів не змити
Буде приходити у сни
І буде заважати жити
Той біль, та розпач, що на раз
Відчути раптом довелося,
Ти плакала, кричала «Ні»
І рвала на собі волосся
І небо, вторячи тобі
Теж омивалося сльозами
Зневіра, що прийшла тоді
Лише поглибшала з роками…
Не змити
© Copyright: Богдана Синюк, 2011
Свидетельство о публикации №111020304592
Свидетельство о публикации №111020304592
Рецензии
Гарний вірш, чуттєвий. Лише не розумію, слово "біль" жіночого роду, чи чоловічого? Тобто, ТА біль, чи Той біль. Не сваріться, Богдано, лише за можливості розтлумачте цю деталь. І ще двічі повтор рими з "тоді". А загалом, за задумкою і розміром - класс!
Олег Омелянчук 03.02.2011 18:08 • Заявить о нарушении
Олег Омелянчук 03.02.2011 18:08 • Заявить о нарушении
дякую, Олеже . Ви, як завжди, маєте рацію. Поправила.
Дуже ціную Ваші зауваження.
Вчуся.
З повагою,
Богданка
Богдана Синюк 03.02.2011 18:36 Заявить о нарушении
Дуже ціную Ваші зауваження.
Вчуся.
З повагою,
Богданка
Богдана Синюк 03.02.2011 18:36 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.