Хапаєшся за серце й знов кричиш,
Що все в житті ти загубив
Й талан в безпам’ятстві втопив,
Ти радо плачеш і мовчиш…
І знову хочеш ти до зір,
Чекаєш щастя й знову линеш,
А як не линеш – то загинеш,
Таки згубивши звуки лір.
І ти все хочеш блага долі?
О ні, о ні … прости мені,
Не снуй без діла у собі,
Та ти не плач в буденнім сні…
Забуття
© Copyright: Джон Бизок, 2011
Свидетельство о публикации №111020209980
Свидетельство о публикации №111020209980
Рецензии