Рідний край, рідне село і рідненька хата
Гори, луки нас чекають і старенька мати
Є морщини на лиці, рученята кволі,
Як роздивишся на них, там одні мозолі.
Все старається для нас, зранку і до нічки...
Відпочить нема коли - короткії нічки.
Мила, люба, дорога, матусю рідненька
Сядь бо дай і відпочинь,ти уже старенька
Помилуйся у гаю на спів соловейка.
І на сонячний промінчик, що тебе лоскоче,
Як поглянеш ніби він, щось сказати хоче.
Ось і бджілка проліта,квіточку шукає
Ще медку не доносила, осінь наступає.
Пролітають так хвилини, місяці і роки...
І гаї вже постаріли, школи розваляли,
Все стареньке йде у землю
Нове виростає.
Життя, як подих
© Copyright: Людмила Мовлян, 2011
Свидетельство о публикации №111020106549
Свидетельство о публикации №111020106549
Рецензии