ЖИТТЄСТВЕРДЖУЮЧЕ
Сонце літа сховалось за хмарами,
За осіннього смутку примарами.
І блукають химерними парами
Сон і млявість, самотність й нудьга.
Радість мрії пішла за туманами,
Обіцянками щастя оманними.
І жахають відкритими ранами
Об байдужість розбиті серця.
Тільки серце – не лялька на дротиках, -
Запульсує від ніжного дотику,
Відгукнеться на впевненість поклику
Та із болю відродиться знов.
Крок останній зупинить над прірвою
Вірність друзів усмішкою щирою.
Повернуться з далекого вирію
Сонце, радість, надія й любов.
Жизнеутверждающее
© Copyright: Светлана Меаракишвили, 2011
Свидетельство о публикации №111020104786
Свидетельство о публикации №111020104786
Рецензии
