Мова моя зацькована,
cплющена і сплюндрована,
В хворому серці прихована
Мова духм'яна моя...
Знічена і знедолена,
Кимось завжди інструктована,
Стала тепер інкрустована,
Майже так само, як я...
Наче давно живу, а такого й не памятаю, щоби українська мова та була в такому загоні, як Ви намалювали, дуже згущуючи фарби. Навпаки - кращі пісні, вірші, прозаїчні твори, фільми українською з'явилися за часів Радянської України, коли не гроші були основною цінністю в мистецтві, а саме потрібність і правдивість думки. Сьогоднішня українська з явним західним нахилом та вся вздовж-впоперек засмічена англійськими термінами-назвами мені здається більш відповідає темі Вашого вірша. А загалом - нам кожному, мабуть, краще писати так, як чули від батьків, сусідів, друзів дитинства. Тоді наші твори, злившись в одну річку, утворять справжню Українську літературну мову. (А не вказівки з Торонто чи Мюнхену) Олег.
Не буду заперечувати. Але писалося це під впливом глибокої потаєнної ємоції. Так, скрізь були українські школи і украінська культура мала право на своє особисте існування. Але був у моїй душі прихований біль за те, що українською мовою було "не модно" розмовляти. Це була мова "села", і вона справді часто звучала грубо і примітивно. А такою мовою ми соромилися розмовляти... А та випестована і вишукана літературна мова часто зоставалась в літературі. Мало хто володів нею вільно. Це я і мала в першу чергу на увазі, коли говорила про "сплющена і сплюндрована". Можливо, це була моя особиста точка зору, вірніше, моя особиста емоція. Про нинішню ситуацію не можу нічого сказати, бо не живу в Україні. Але мала задоволення чути, як українська молодь розмовляє саме тою "файною" мовою і не соромиться цього...
Дякую за Ваш відгук.
з повагою,
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.