Метнулася тінню чорною!
Завмерла перед іконою...
Здавалась душа потворною,
Забрудненою долонею!
Схилилася, - Грішна,знаю!
Як і земля, з нечистотами!
Сновидою все блукаю
Стежками в яру,й болотами!
Сміялася, - Грішна, знаю!
Немає мені прощення!
Бо пам'ятаю...бо не прощаю!
Бо не прошу я благословення!
Завила душа...по-вовчому!
Затих невеселий сміх...
І плакала...по-жіночому...
За той неоплачений гріх...
Бо не забула...й нема каяття!
Бо не змогла, бо терпіла!
Йому залишила...життя...
Хоч вбити його...хотіла!
Сповiдь
© Copyright: Таисия Цыбульская, 2011
Свидетельство о публикации №111013110527
Свидетельство о публикации №111013110527
Рецензии