МОЯ ЗВ ЗДА
Маленька цятка, животворний кремінь.
Роздмухує промінчиками темінь,
Тепло несе вселенського гнізда.
Живе у ній розчулена душа,
Клопочеться від вечора до рання.
Любов,
надію,
чисті поривання -
Все віддає,
в запас не залиша.
І саме цим багатшає вона -
Сторицею вертається щедрота!
І приязні стосила приворотна
Відлунює, як трепетна струна.
Свидетельство о публикации №111013006218