Замовчи і дивись, як за вікнами мріє світанок,
Як танцює на стінах од вітру фіранкова тінь,
Як біжать перед поглядом сотні розірваних ланок,
Поспішають кудись, ніби зляканий загнаний кінь.
Твої сни вже потрапили в пастку химерну над ліжком,
Твоя ніч надто чорна (хоч тепла)і дивно пуста.
Я намисто низатиму з іскор, полишених лишком.
І вкладу тобі труйний цілунок в холодні уста.
Ранок пiд захмарними простирадлами
© Copyright: Оксана Сергиенко, 2011
Свидетельство о публикации №111012909143
Свидетельство о публикации №111012909143
Рецензии
