Амрiта-Сансара-Стодола

Ірландський віскі,
кардамон і кава.
Вино червоне,
мідь твого волосся.
М'які вуста, ласкава посмішка.
Колосся жита у сяйві місячнім сріблиться.
Затерті трішечки пастеллю лиця видніються.
То ми на полі колоски збираєм
поміж стерні разом зі сріблом неба.

А за якусь часину його вливаєм в каву та вино...
Амріта  в суміші виходить.
Вона для того, щоби нас зігріти,
метеликів барвистих
та раєм знову поманити
у подорож далеку...

У лялечку  метелик заховався.
У Вирій полетіли птиці.
А потім знову:
життів, світів безмір;
коловороття долі.
Народження, змужніння.
Та знову герць, мечі, а потім "мир вам"...
І знов вино, снопи і ми в стодолі...


Рецензии