Заспокоїлись і серце, і душа,
Не кипить, не рветься безнадія,
Бо в житті є істина проста –
Залишається із нами мрія.
Ти не мій – і в цьому не біда.
І розлука ця - закономірність.
Щастя наше віднесла вода,
Та й чи є в житті яка незмінність!
Будуть йти роки,нести свiтання,
I цвiстимуть вишнi у саду.
Не знайти вже нам слідів кохання…
Лиш у спогад стежку прокладу…
Ти не мiй
© Copyright: Елена Сребняк, 2011
Свидетельство о публикации №111012808928
Свидетельство о публикации №111012808928
Рецензии
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.