Не ховайся, сонце, за обрiй...

         *   *   *

Не ховайся, сонце, за обрій,
Бо окутає землю смуток.
Бо погаснуть яскраві барви,–
Буде день цей навіки забуто.

Не ховайся, сонце, не треба,
Губить хвиля твою позолоту,
І спадають холодні роси,
І ховають земну пишноту.

Не ховайся, сонце, ще рано,
Ми ще хочемо світлої днини,
Ми такі ж, як і ти, – веселі,
Повні прагнень, енергії, сили.

Але марно його благають
І природа, й земля, і люди –
Заховається вічне світило,
Так було, так є й завжди буде.

Лише птах, до безтями закоханий,
Обійнятися з сонцем полинув,
Хоч взаємне кохання небесне
Спопелить його за хвилину.



                Авторський переклад польською


               *   *   *

Nie chowaj sie, slonce, za gora,
Swiat  szaroscia okryty zostanie,
Mnostwo spraw beda wtem zaniedbane,
Cala Ziemie ogarnie drzemanie.

Nie chowaj sie, slonce, nie trzeba,
Zgubi fala zlocistosc twoja,
Spadnie rosa niebieska i zimna
I pochlonie wesolosc majowa.

Nie chowaj sie, bo jeszcze rano,
Chcemy kapac sie w twych promieniach,
Lecz znikaja, jak chytre lisy,
Gubiac sie w starozytnych kamieniach.

Wiemy, ze to daremne prosby,
Czarna noc bezlitosna nadejdzie,
Slonce wroci sie zorza poranna –
Bylo tak, tak jest, zawsze bedzie.

Tylko ptak, zakochany w sloncu,
Nie chce wiedziec, ze to nadaremnie,
Leci objac je na pozegnanie,
Chociaz bedzie spalony za mgnienie.