Люлi-люлi... казцi назустрiч

    Пора спати... Вже ніч своїм чорним оком зазирає у вікно, і Казка, позіхаючи, розплющує свої очі. А Сонько Дрімко гойдає колиску, тихо наспівуючи: Люлі-люлі... І тіні рожевих птахів дитинства починають тріпотіти своїми крильми навколо місяця. І поповзли по небу дивовижні ведмеді, і почали вішати на хмари сріблясті зорі... А в саду на калині задрімав соловейко, і вітер, розгублено подивившись на нього, полетів спати у гніздо тітоньки Лелеки. А котик Воркотун, взявши за руку Казку, повів її далеко за став співати зорям пісні.
    І стало тихо-тихо. Лиш біля колиски чутно тихе Сонькове : „Люлі-люлі”.





картинка с интернета


Рецензии