Щемящей грусти боль...

                http://www.stihi.ru/2011/01/24/2090
                ------------------------------------------
                вслед за Маргаритой Метелецкой...



Печаль, щемящей грусти боль
Есть в расставаньях неизбежных,
В мерцанье фонарей прибрежных,
В ветвях, что дождь пронзил собой...

Когда-то я туда уйду,
Откуда не бывает брода.
Но я стихами с небосвода,
Полынным духом к вам сойду...

На грунте памяти нальюсь
Травы росточками, сверчками...
И эхом нежности цунами,
Журавки кликом помолюсь

Из вечности - превечной тенью...
Как небо, времени теченье...

Оригинал:

І туга, й невимовний щем
У розставаннях неминучих,
В мигтінні ліхтарів блискучих,
В гілках, просякнутих дощем...

Туди і я колись піду,
Звідкіль повернень не буває,
Та віршами із небокраю
Полинним подихом впаду,

На грунті пам'яті схоплюсь
І травами, і цвіркунами,
Відлунням ніжності цунамі,
Журавки кличем помолюсь

Із вічності - превічна я,
Як небо й часу течія...