Сум

Елена Сребняк
Тихо сіється сум,
Наганя безліч дум,
Вже нема в серці сонця і мрії.
Вже погасли вогні,
Як зірки чарівні,
І немає на щастя надії.
Ріже гострим ножем
Серце болісний щем,
Крає душу і зморює тіло.
У стрімку височінь,
Як від хмар світла тінь,
Наше щастя у вир відлетіло.


© Copyright: Елена Сребняк, 2011
Свидетельство о публикации №111012407949
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Елена Сребняк
Рецензии
Написать рецензию
Відлетіли у вир,
Аби знов повернутись,
Наше щастя й надія.

Повертаються знов,
Зігрівають нам кров,
Наше серце радіє.
З теплом,

Николай Цупренко   29.03.2011 18:01   •   Заявить о нарушении
+ добавить замечания
Дякую за такий теплий відгук. Звичайно, спогади є нашими супутниками все життя. З теплом і повагою

Елена Сребняк   01.04.2011 17:18   Заявить о нарушении
+ добавить замечания
Написать рецензию     Написать личное сообщение     Другие произведения автора Елена Сребняк