насамперед я вибачаю Долю,
що поєднала колії життя
одним пероном на обох долонях,
коли в руці була рука твоя.
я вибачаю небо за сузір'я,
за зорепад болючих «прощавай!»
не встигла у політ – згоріло пір'я
під поглядом байдужим. Та нехай!
вже кличе інший божевільний клопіт.
що я зустріну? Пастку? Знову гру?
та серце крає твій нестримний гомін :
«залишся поряд. я тебе люблю»...
та я давно вже висновки зробила.
звільняю серце для нових бажань!
кохання, кажуть, неймовірна сила,
але не в цьому випадку...нажаль.
(08.11.2010р, 24.01.2011р)
Нажаль
© Copyright: Таис Весенняя, 2011
Свидетельство о публикации №111012404344
Свидетельство о публикации №111012404344
Рецензии
На это произведение написано 7 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.