Оголила вiти дика вишня...

Оголила віти дика вишня
Груди її сивий вітер рве.
І сама не знаю я навіщо
Ти назвав чаклункою мене.

Чи існує доля у кохання?
У мого кохання долі дві:
В однієї: смута й спонукання,
А у іншої – слова твої.

І в душі моїй луна тривога,
Бо не знаю, що мені робить:
Із коханням – чи дійду до Бога,
А чаклункою – життя грішить.

Я як те оголене деревце
Закриваю душу задарма:
Ти коханням розриваєш серце
І від цього захисту нема…


Рецензии
Вы еще и на мове можете? Замечательно.

Леонид Фарберов   09.04.2011 23:51     Заявить о нарушении
І на мові можемо, бо вона ж наша державна те єдина)))))))

Лана Игнатова   09.04.2011 23:57   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.