Оголила віти дика вишня
Груди її сивий вітер рве.
І сама не знаю я навіщо
Ти назвав чаклункою мене.
Чи існує доля у кохання?
У мого кохання долі дві:
В однієї: смута й спонукання,
А у іншої – слова твої.
І в душі моїй луна тривога,
Бо не знаю, що мені робить:
Із коханням – чи дійду до Бога,
А чаклункою – життя грішить.
Я як те оголене деревце
Закриваю душу задарма:
Ти коханням розриваєш серце
І від цього захисту нема…
Оголила вiти дика вишня...
© Copyright: Лана Игнатова, 2011
Свидетельство о публикации №111012105422
Свидетельство о публикации №111012105422
Рецензии
І на мові можемо, бо вона ж наша державна те єдина)))))))
Лана Игнатова 09.04.2011 23:57 Заявить о нарушении
Лана Игнатова 09.04.2011 23:57 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.
