Жiнка-Осiнь

Осінь у мене вже, осінь.
Дрімають бажання зманіжені,
Уже не болить самотність,
Далекі стежки засніжені.

То, може, й зима вже рання.
Дихнула в обличчя холодом,
І всі веселкові барви
Під білосніжним спогадом.

Світе мій невибагливий,
Тихий, ніким не скорений,
Я хочу вернутися в літо,
Весною для мене створене.

Чому ж так рано на захід
Сонце моє схилилося?
Зігрітися вдосталь теплом його,
Напевне, мені не судилося.

Та сонця чужого промені
Торкнулись душі і тіла,
Весняно так стало, замріяно,
Зима десь поділася біла.

Дихнули теплом літні ночі,
І я їм тихенько скорилася...
Чи ніжно збудив поцілунок,
Чи потай сльоза скотилася?..


                Авторський переклад польською

       Kobieta-Jesien

Jesien u mnie juz, jesien.
Pragnienia me zaniedbane,
Juz wcale nie boli samotnosc,
Lecz bola na sercu rany.

Tam dalej szron wtulil sie w sciezke.
Czy zimy nie zauwazylam?
A ona swiat barwny, wesoly
Juz bialym wspomnieniem nakryla.

Madre w zyciu mam przyzwyczajenie
Wszystko godnie, spokojnie znosic,
Ale teraz chce wrocic do lata,
Tamta wiosne o to bede prosic.

Tylko wiosna ta tak daleko,
Ze nie slyszy watlego glosu,
Nie zdazylam sie sloncem nacieszyc,
Nie znalazlam dobrego losu.

Chyba jeszcze wcale nie zachod,
Slonce bylo dopiero za chmura,
Na mnie czeka o wiele wiecej
Do tej pory, jak zajdzie gora.

Jeszcze noc bedzie czula i ciepla,
Ksiezycowa i czarodziejska...
I usmiechne sie lekko nad ranem,
Potem nagle za czyms westchne ciezko.