З усіх годин, що є в добі,
Собі й хвилинки не залишу.
Весь час присвячую тобі:
І клопіт дня, і ночі тишу.
Увесь у тебе переллюсь,
Щоб убезпечить од тривоги.
Лиш одного страшусь, боюсь:
Нелюбим бути чи убогим.
В тобі ж і музика, й слова,
Ще й благодать із уст і лона...
Чому ж любов - мов нежива,
І як сльоза - гірка й солона?
ЧОМУ?
© Copyright: Вячеслав Романовський, 2011
Свидетельство о публикации №111011902765
Свидетельство о публикации №111011902765
Рецензии
