Коли навіть краса перестає дивувати,
І повірити більше не можеш нікому,
Коли фарби життя, перестаєш помічати,
І сенсу не бачиш повертатись додому
Коли крім болю, не відчуваєш нічого,
І хочеш запертись, в холодній кімнаті,
Коли вже набридає, вдавати живого,
І все це в собі, вже не можеш тримати.
Коли самотність тобі все заміняє,
І не цікавить нічого, тим більше життя
Коли вже нічого на землі не тримає,
І так хочеш піти, назавжди в небуття.
Коли від всих мук, порятунок єдиний,
З під сірої стелі висить довга петля,
Повернеться навіки додому дитина,
Батько сонце зустріне, та мати земля...
Самотнiсть добавлено 4е 4стишье
© Copyright: Алексей Викернесс, 2011
Свидетельство о публикации №111011910426
Свидетельство о публикации №111011910426
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.
