Памятник

Епіграф: Memento Mori

Я пам'ятник собі купив, та шось невдалий.
До нього не веде ні стежка, ні тропа,
І слухи про міня продвинулись не далі
Ніж до місцевого сільпа.

Нетихим словом злим назвуть мене піїти,
У них на це ше й як повернецця язик.
Ним будуть мене звать усі дорослі, й діти,
І навіть друг степів калмик.

Недовго буду я подобатись народу,
Бо не зробив йому нічо за все життя,
А в кризисну добу руками лиш розводив
І ше казав: "Якби ж знаття..."

А коли я помру, ніхто мене не спомне,
Мій прах переживе всі мої надбання,
Вєк слави не відать, і біографій тони
Вже не напишуть про міня.

То ж, музо, не сумуй і більше посміхайся
Та скарг і пропозицій надто не збирай,
Веління щучого ніколи не чурайся
І справ із дурнями не май.


Рецензии
Всi спомнять завтра ж про тiбя:
Онук,сусiд i кум,
Бо е нехiле завзяття
Та ще й нехiлий ум.

В сiльпi не раз заголосять
Баби з дiвками в унiсон,
Що куплять пам'ятникiв з п'ять,
Аби почуть:"Я в вас влюбльон..."

З повагою та найщирiшими побажаннями,


Клавдия Виноградова 2   25.08.2014 22:16     Заявить о нарушении