Дмытро Павлычко. Тиран почил...

Дмытро Павлычко. Перевод с украинского

Львовские сонеты

4

Тиран почил. И пуст чертог. И тучи
вассалов врассыпную, как горох.
Народ живёт. Он настоящий Бог –
всевидящий, творящий, всемогущий.

Но у него ведь ты не скоморох –
единый дух, неложный и зовущий,
способный открывать простор грядущий
и с ним гореть в огне его тревог.

Прислужника, раба ему не надо.
Душа богобоязненная рада
занять местечко в вечности себе.

В бессмертные он тех лишь выбирает,
чья сущность – не щадить себя, сгорая,
жизнь за него кто отдаёт в борьбе.


Оригинальный текст

Дмитро Павличко. Сонети. Київ. «Генеза». 2004

Львівські сонети

4

Тиран помер. Чертог його порожній;
Розсипалися вірні, як горох.
Народ живе. Єдиний справжній бог,
Всезнаючий, всетворячий, всеможний.

Але ж і в нього ти – не скоморох,
А дух неповторенний і неложний,
Що відкривати далечінь спроможний,
Горіти з ним в огні його тривог.

Не потребує він раба ні блазня,
Чия душа дрібна й богобоязна
Випрошує безсмертіє собі.

Він вибирає тих на невмирущість,
Хто віддає свою безмежну сущність,
Своє життя за нього в боротьбі.

1956 - 1988