Дмытро Павлычко. Когда усоп кровавый Торквемада...

Дмытро Павлычко. Перевод с украинского

Львовские сонеты

2

Когда усоп кровавый Торквемада,
монахи по усюдам разбрелись.
Юродивыми старцами реклись
ловцы умов и душ людского стада.

Отцы святые дрожью затряслись:
с народом нет без страха власти сладу!
Душа еретика той смерти рада:
не выкажет ли кто крамолы мысль?

И исподволь монахи, постепенно
толкали к откровенью. Но пока,
их слушая, рыдали – откровенно!

И не принудить к смеху их никак.
Ведь понимали, видя перемены:
издох тиран – тюрьма его крепка.


Оригинальный текст
               
Дмитро Павличко. Сонети. Київ. «Генеза». 2004

Львівські сонети

2

Коли помер кривавий Торквемада,
Пішли по всій Іспанії ченці,
Зодягнені в лахміття, як старці,
Підступні пастухи людського стада.

О, як боялися святі отці,
Чи не схитнеться їх могутня влада!
Душа єретика тій смерті рада –
Чи не майне де усміх на лиці?

Вони самі усім розповідали,
Що інквізитора уже нема.
А люди, слухаючи їх, ридали…

Не усміхались навіть крадькома;
Напевно, дуже добре пам’ятали,
Що здох тиран, але стоїть тюрма!

1955