Я був метеликом нічним
Веселим і барвистокрилим,
Князь Місяць променем ясним
Зі мною бавився грайливо.
Я був щасливим,та німим...
Проміння місячне нікуди
Мене не кликало...
Я з ним
Проводив звичноплинні будні.
Якось була цікава гра,
Я по-безпечному загрався:
На небо випливла Зоря
І я у неї закохався
Одразу так - і вже на вік!
Життя зробилося не миле...
По жилах тік вогню потік...
Крильця росли в орлині крила...
Махнув я ними – і злетів...
Зоря всміхнулася заклично !
...До неї десь на пів-путі
Проміння сонячне в обличчя
Мене впекло.Я закричав,
І падаючи в круговерті,
Помітив на своїх крильцях
Не райдугу,а маску смерті !
Якщо колись на очі вам
Потрапить той, якого звати
Метелик Мертва Голова, -
Не кваптеся мене вбивати .
Метелик Мертва голова
© Copyright: Оксий Ожына, 2011
Свидетельство о публикации №111011600591
Свидетельство о публикации №111011600591
Рецензии
Метелик Мертва голова справді вміє кричати, імітуючи голос бджолиної матки, залазить ночами у вулики і випиває за раз до чайної ложки меду.
А взагалі написано добре, пристрасно.
Борис Смыковский 17.01.2011 16:14 • Заявить о нарушении
А взагалі написано добре, пристрасно.
Борис Смыковский 17.01.2011 16:14 • Заявить о нарушении