Трояндовий розмай

                Присвячено помилково
                розстріляним з вини кар’єристів
                у правоохоронних органах.
Трояндовий розмай над світом розцвітає,
Трояндовий розмай заполонив сади.
Конвойний не спішить, конвойний, певно, знає,
Що з білим світом я прощаюсь назавжди.

Скажи мені, скажи, трояндовий розмаю,
Чому весь білий світ до мене став лихий ?
Конвойний не спішить, конвойний відчуває,
Що я на «вишку» йду не за свої гріхи.

Коли мене взяли, я ждав: світ оніміє !
І зрушать з місця гори і спинять плин води...
Конвойний не спішить, він сам не розуміє,
За що мене взяли - те знає Бог один !

Як бив мене сержант – я скиглив цуценятком,
А капітан як бив – то втратив тяму я ...
Конвойний не спішить, все робить по порядку,
Бо це остання вже доріженька моя.

А прокурор сказав: підписуй сміло, сину,
Не винен ти, а ми не садим без причин.
Конвойний не спішить, він знає ту причину,
Що слідчий на мені  заробить вищий чин.

І я все підписав. А що було робити ?!
Прошила біла нитка діло, як змія !
Конвойний  не спішить, бо сам колись був битий,
А тут ламають всіх, і не таких, як я.

Я на суді сказав... Суддя мені не вірив !
І що було судді до материнських сліз ?!
Конвойний не спішить, конвойний знає міру,
Він матері своїй ще горя не приніс !


І повели мене,безправно і свавільно,
І кинули мене за розуму межу...
Конвойний не спішить,як може йде повільно,
І струшує з повік співчутливу сльозу...


Трояндовий розмай...
Було його так мало!
Трояндовий розмай:
Життя останній цвіт!
Конвойний підштовхнув мене за двері,мамо..!
І я лечу в розмай і в потойбічний світ...