моїй бабуні
Не очі, що завжди любов`ю повні,
Не вогник свічки, що вночі горить.
Я пам`ятаю лиш твої долоні,
Вони навчають, як треба любить..
Нарізане життям сОняшних ліній plexis*,
Де кожен штрих - віків глибинна суть.
Хоч букв не знала, ти читала серцем,
Могла в людину, як в криницю, зазирнуть..
Останнє слово, що в пам`яті не стерти,
Нарешті починаю розуміть:
"О, Боже, дай мені померти,
Поміж людей втомилася вже жить.."
Сніжинками прикрашені вже скроні
І мерехтять безмежності світи.
Я пам`ятаю лиш твої долоні,
В них, мов маля, тримаєш мене Ти..
plexis(lat.)- сплетіння
plexis solarus(lat.)- сонячне сплетіння
Сила
© Copyright: Венжега, 2011
Свидетельство о публикации №111011307417
Свидетельство о публикации №111011307417
Рецензии
Гарний вірш , пронизливий до сліз і я свою бабусеньку згадала, вона долонями, мов серцем обіймала, неначе обіймала цілий світ... Дякую, успіхів Вам і Любові!
Лю Нели 07.01.2016 16:28 • Заявить о нарушении
Лю Нели 07.01.2016 16:28 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.