Листя жовтіє на деревах
І тихо падає до ніг,
Тому що наступила осінь
І скоро піде перший сніг.
Ключі птахів по небі линуть,
Сумують верби у дворі,
І лиш самі вічно-зелені
Стоять ялинки, як царі.
Похнюпились пожовклі квіти,
Їм хочеться ще довго жить,
Але нажаль зла тітка- осінь,
Все ж змушена їх всих убить.
Та не така і зла та Осінь,
Це ж її доля так робить,
Щоб навесні, уже зелені
Вони всі знову ожили.
Осень
© Copyright: Света Огризько, 2011
Свидетельство о публикации №111011208922
Свидетельство о публикации №111011208922
Рецензии