П тьма

І краще,нам здавалося,колись
Блукати тими коридорами нічними,
Де вічністю тією ходить вся земля
навколо нас.
А що бувало краще?
Незвідана пітьма
Або ж реальністю закутані в кайдани?
Ми проблеску того ніколи не вбачали,
Яку поети описуют в сиву давнину.
Шекспіровськи сонети-то ілюзія обману.
Вона уводить в глушину.
У звідану.Німу.Глуху.
Померти.
Бути чи не бути?
Ось в чому запитання головне.
Або втопитись за кохання те зрадливе,
Офелія-немає щастя і донині.
А ми змирились з втратою її.
То що ж померти,значить бути вільним?
Ввійти в пекельну браму и заснути
І бачити прекрасні сни?
Ми знать не знаємо,
Що там чекає нас...
Але померти спішимо
Біжим поперед батька в пекло.
І навіть здогадатись боїмось.
Заснули ми навічно в нашім світі.
Нас більше тут нема.
Ми зрадили свій час.


Рецензии