я тримаю цей свiт

на покинутій площі
лежить нерухоме каміння
я годую пташок
що назавтра загинуть від кулі
розлітається попіл
а звуки затерпли в горлянці
вітер тихо сміється
гойдаючи сіре повітря
стискаючи крони дерев
та вплітаючи чорні стрічки
у моє неслухняне волосся

і лишається тиша
яку вже не зрушити хвилям
ти напевне забув
як воскрес серед білих пустель
простір звузився в розмір пташини
в розкритій долоні
я тримаю цей світ
а чи він ще тримає мене?


Рецензии
Шикарно. :) Особливо кінцівка.
Молодець.

Андрей Гуменчук   15.01.2011 23:30     Заявить о нарушении
Дякую, стараємось =))

Алёна Губина   16.01.2011 22:26   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.