Молюся Богу одному,
Й немов одна лишаюсь
Сльозу свою пустив не знаю,
Чи завтра знов почую голос
Його - красивого свого.
Чи завтра в страхові проснуся,
І закричу - чому без нього,
Чому похмуро на душі,
І серце плачить так журливо,
Чому душа моя кричить?
Мені покою ось такого
Повірте, Боженька,не треба.
О,Боже, милая душа
Невже жорстокая судьба
Його у мене забирає,
Я знаю,що повинна відпустити,
Що би не мучати його на цьому світі,
А серце говорить не відпущу,
Бо він мені дорожче за навчання,
Й за все ось те,
Що подарила мати з батьком.
Я все кричу, та се ніхто не чує,
І ні з ким поділитись болем.
Молюся Богу одному й немов одна лишаюсь
© Copyright: Вика Максименко, 2011
Свидетельство о публикации №111011109805
Свидетельство о публикации №111011109805
Рецензии