Густим настоєм лобода
Змела дорожні пил і втому -
То заоскільська слобода
Мене заждалася додому.
Мене там знають земляки,
Мені там затишно і любо:
Вологий повів од ріки,
Вечірня музика від клубу.
Там біля школи парк старий,
Де ми любили зустрічатись...
Літа, любов не повторить -
Час інший став давно на чати.
Але ведуть стежки сюди,
Де найсолодший хліб, водиця
(Якої пити - не напиться!).
Коріння тут моє, сліди,
І щастя жить і народиться.
Вдома
© Copyright: Вячеслав Романовський, 2011
Свидетельство о публикации №111011104129
Свидетельство о публикации №111011104129
Рецензии