1
Як ти промовисто мовчиш
І як нечутно ти говориш.
Здається, все кудись біжиш,
Хоч кроку жодного не робиш.
Ти, певно, бачиш крізь віки,
Закривши очі від утоми.
В повітрі плавають думки
І твоя логіка знайома.
П
Ти небес тонке відлуння,
На вустах твоє ім’я.
Ти душа моя безпутня,
Зачарована моя.
2
Моє чекання - вічний суд,
Ти помилок не пробачаєш.
Твоє кохання вже не тут,
Але мене не відпускаєш.
Ти вислизаєш з моїх рук,
Мого тепла не розумієш.
Навіщо слів порожній звук?
Ти навіть плакати не вмієш.
3
Яка ти горда і сумна,
Так легко серце розбиваєш.
Ти залишаєшся одна
І ні на кого не чекаєш.
Покірно голову схилю -
Ти все одно мене забудеш.
Навіщо я тебе люблю,
Навіщо ти мене не любиш?
29.09.2005
Зачарована
© Copyright: Роман Зуев, 2011
Свидетельство о публикации №111011004339
Свидетельство о публикации №111011004339
Рецензии