В одвічнім русі, звичній зморі
Хриплять,клекочуть хвилі в морі.
Несуть печать судьби-прокльону -
Сльозу, як світ, гірку й солону.
Їм штиль полону ненависний,
Де небо то втопа, то висне.
І сіро-жовті, і зелені
Із чорноти, немов олені,
Все мчать і мчать, прудкі і сильні,
Лазурно-сині, біло-сині.
Не осягнеш, не схопиш зором,
Лиш зачудуєшся прозором
І таїною неземною.
О море хвиль, ти знов зі мною.
Ненавидиш тебе чи любиш...
Але ж як ніжно ти голубиш!
ХВИЛ МОРЯ
© Copyright: Вячеслав Романовський, 2011
Свидетельство о публикации №111011010018
Свидетельство о публикации №111011010018
Рецензии