Шумить осінній листопад
верба сумує жовтокоса
неповернути вже назад
весняних ранків в сріблих росах
неповернути тих ночей
і тих побачень до світання
і блиску радісних очей
ітих щасливих днів кохання
неповернути вже назад
роки біжуть ніхто незупиняє
і золота пора так швидко пробігає
шум осені вже ділиться з зимою
і так роки з весни ідуть до літа
а з літа в осінь переходять
у цю пору чудову і прекрасну
барвисту срібну золоту
верба сумує жовтокоса
бо все вже розуміє
що юності пора помалу мліє
і жовте листя падає додолу
вбирає землю своєю красою
та в памяті верби залишились
радісні зітхання
та річка що біжить попід вербою
те сонечко що розмовляло з нею молодою
ті зірочки що ввечері світили
ті хмари що над нею плили
усе це залишилося лиш в спогадах
усе це вічне і живе
завжди красиве і молоде
ЧАС
© Copyright: Оксана Мельник 2, 2011
Свидетельство о публикации №111010907288
Свидетельство о публикации №111010907288
Рецензии