До циган

Гей, циганко та циган,
Не заводь людей в туман.
Людям голови дурманиш,
Та з їх грошi витягаєш.

Ой, ромале-ромалечки,
Красти вчать вас з малечку.
Хоч могли б ви свято жити,
Грать, спiвать та не грiшити.

Грiх великий ворожити,
Людям голови дурити.
Знаєш, що усе то грiх,
Краще б собi допомiг.

Ви веселi, як народ,
Конi гарних в вас пород.
Постiйно кочуєте,
Та в полi ночуєте.

Треба свiт усей пройти,
Та грiшних людей знайти.
Треба з Богом кочувати,
Про спасiння всiм звiщати.
Ось у таборi циган,
Сам Iсус є Отаман.
Його циган слухає,
Та грiха й не нюхає.

А що було, то було,
Що без Бога, зогнило.
Господа циган не знав,
Мозги пудрив, та спiвав.

А тепер усе не так,
Старий циган, чи юнак,
В шатер Господа впустив,
Бог грiхи йому простив.

То ж тепер усi ромале
В поле йдуть, лiзуть на скали.
Чи пустеля то, чи лiс,
Циган звiстку вам принiс.

Цяя звiстка до циган,
сатана вас ввiв в туман.
З Богом щастя у життi,
I в циганському шатрi.
*****