Мої брати та сестри, горе вам!
Ви губите мораль, свої святині,
Здаєтеся в ярмо тим ворогам,
Що не дають розквітнуть батьківщині.
Ви Україні продали давно,
Для лінощив лиш маєте наснаги,
Навіщо працювати – є вино,
Та в забутті примарні переваги.
Вже не потрібна віра в почуття:
Забуте та пригнічене кохання.
За гріх вже не почуті каяття:
Всьому закон – приземлене бажання.
Мої брати та сестри, горе вам!
Вам жити в збайдужілому суспільстві,
Який ві світ залишите синам?
У крові, у сльозах та у насильстві.
Прокиньтеся, ми зможемо ожить,
Бо ми народ слов’янський, ми єдині!
Давайте, люди, починати жить,
І прославляти матір-Україну.
Укра нцям...
© Copyright: Анна Карпенко, 2011
Свидетельство о публикации №111010801859
Свидетельство о публикации №111010801859
Рецензии