Порошило, хурделило, мело...
Таких снігів давно вже не було!
Нарешті розгодинилось. Окіл
І степ закучугуривсь, і Оскіл.
А санний слід з гори біг навпростець
До тих країв, де Сіверський Донець.
Це там, це там любов палка живе,
Її одну душа моя зове.
Чому ж не зміг доїхати тоді?
Забракло сил? Так сили ж - молоді!
Не в цім причина - в іншому біда:
Заміжня люба...
Я б усе віддав,
Щоби між нами нелад прикрий згас.
Якби, якби... Не повернути час.
Звели кордони далеч і сніги:
Тепер чужі ми, наче вороги.
Порошило, хурделило, мело...
© Copyright: Вячеслав Романовський, 2011
Свидетельство о публикации №111010709850
Свидетельство о публикации №111010709850
Рецензии
Пане В’ячеславе,
мені дуже приємно було зустріти свого земляка
і познайомитись з Вашою творчістю.
Вона дуже прониклива, вразлива та мелодійна.
Ще раз дякую, за привітання, та щиро бажаю
нових натхнень у Новому році!
З повагою,
Олена R.
Елена Риче 09.01.2011 16:16 • Заявить о нарушении
мені дуже приємно було зустріти свого земляка
і познайомитись з Вашою творчістю.
Вона дуже прониклива, вразлива та мелодійна.
Ще раз дякую, за привітання, та щиро бажаю
нових натхнень у Новому році!
З повагою,
Олена R.
Елена Риче 09.01.2011 16:16 • Заявить о нарушении