С ра в ра

Рiднi люди йдуть до пекла,
Що і ще сказати.
Щоб на все оце дивитись,
Бога треба знати.

Дуже боляче й образно.
Розуміти це усе,
Хоч душа моя ридає.
Дух спасіння їм несе.

Кличу їх до Бога, в церкву.
Вони ж мені кажуть,
Причащаючись до чарки,
В серці Бога мають.

Кажуть: «В Церкву не підемо,
Хрестик є на шиї в нас.
Взагалі то в вас не Церква,
А якийсь лише  «каркас».

Кажуть: «Бог у нас у серці,
Та хрестив отець Андрій.
Православна віра наша,
Зачiпать її не смій».

Православна віра ? - добре,
Я нічого не скажу.
Тільки Бога ти не знаєш,
Як тобі я докажу ?

Доказати хочу я,
Сім’я моя гине.
А душа моя в печалі
До Господа лине.

I Господь мені говорить:
«Всі вони в Моїх руках.
Не сумуй, та не печалься,
Кожен вибрав путь та страх».

Хто боїться й любить Бога,
Той до Його i прийде.
Хто ж боїться не грішити,
Й любить гріх - той в блуд впаде.

Тож усі ми вибираєм,
Де найкраща віра.
Якщо віра гріх не гонить.
Така віра - сіра.

То ж не хочу я образить
Православних, i себе.
Як ти жив на цьому свiтi?
Запитає Бог тебе.

Як ти жив та чого прагнув,
Чим ти Богу угодив?
Називався – ПРАВОСЛАВНИМ,
Славив Бога, чи гнівив???
*****