Сон

Сон

Літав високо я
одного дня...
А це був сон.
Надав він сумнів душі моїй!

А справа в тім
що люди не так
високого стану
як думають самі про себе...

Снилося мені
що я над хмарами
-- під самим небом синім,
якось літав.
 
Мав крила!.. Тому й не впав.
Дивився з гори додолу:
Степи, долини, гаї зелені та
сади черешневі й вишневі
-- а їх було багато так,
що я чуть спотикнувся --
майже й не впав!

На Землю глянув. Подивився!
Зауважив щось не уважне
для мене й для усіх людей:
Тільки мурашки на грибах сковзали
та на зеленій твані
у прогрітих сонцем калюжках.
До того я й не гадав
що Земля є комашні габітат!

Хотів я знати, що таке то.
Та й запитав у сна: -- Скажи мені,
там у долині що я бачу?.. Не люди?..
-- Так, самі вони!
Похожі на мурашки.
Працюють, лязять, під сонцем гріються.
Із них якісь, смакують кавуни
Та й є такі: гриби збирають
й складають у великі чавуни.
 
-- А з того що дізнаються вони?
-- Горби високі піднімати на рівнинах,
хрести розташовувати повсюду,
малювати кольорові шпиталі,
вишивати епізоди буттєвого походу...
Тоді, як закінчується спектакль,
згасити світло лампи, по собі!..