Зайду в тролейбус... Пер. Вера Свистун
Маршрут його – мов мебіуса лист.
На острівець – який же пил заніс
Століттями викохуване гінкго?
Траву скосили – і ввірвалось літо,
Зелений подих. Жовтим світить ліс.
І повна хмара – від непевних сліз
Заколосилась темно-сірим слідом.
Тополі стрижені – наразі – виживуть.
Приречені – артричними суглобами.
Ялинок гуртик – раптом вискочить,
Потік машин спостерігати стомлено.
Десь опаду краплиною туману.
І полоню, і спалахну, і стану...
1997
=====================================
Переклад Вера Свистун
http://www.stihi.ru/2011/12/19/6674
Зайду в троллейбус и в мечту уеду.
На островке, танцуя, держит спинку
Столетьями взлелеянное гинкго,
А мой маршрут - спиралью Архимеда.
Траву скосили, ведь в разгаре - лето.
Дыханье зелени. Лес тянет с солнцем воз.
И туча, полная дождинок-слёз,
Заколосилась тёмно серым следом.
Тополи стрижены - надеюсь - выживут.
Обречены - артритными суставами.
Ватага ёлочек - на площадь выскочит,
Поток машин понаблюдать устало.
Упав на сердце капелькой тумана,
Я в плен возьму, воспламенюсь, и стану...
Свидетельство о публикации №111010603077
перш за все – дуже вразили Ваші приречені тополі стрижені... Сильний образ.
А ще маю прохання: чи не взяли б Ви участь у роботі журі нового україномовного конкурсу?
Чекаю відповіді :)
vasylyna.k@ rambler.ru
Василина Иванина 09.09.2011 19:46 Заявить о нарушении
Надя Чорноморець 09.09.2011 20:38 Заявить о нарушении