Зайду в тролейбус... Пер. Вера Свистун

Зайду в тролейбус – і кудись – поїду.
Маршрут його – мов мебіуса лист.
На острівець – який же пил заніс
Століттями викохуване гінкго?

Траву скосили – і ввірвалось літо,
Зелений подих. Жовтим світить ліс.
І повна хмара  – від непевних сліз
Заколосилась темно-сірим слідом.

Тополі стрижені – наразі – виживуть.
Приречені – артричними суглобами.
Ялинок гуртик – раптом вискочить,
Потік машин спостерігати стомлено.

Десь опаду краплиною туману.
І полоню, і спалахну, і стану...

1997

=====================================
Переклад Вера Свистун
http://www.stihi.ru/2011/12/19/6674

Зайду в троллейбус и в мечту уеду.
На островке, танцуя, держит спинку
Столетьями взлелеянное гинкго,
А мой маршрут - спиралью Архимеда.

Траву скосили, ведь в разгаре - лето.
Дыханье зелени. Лес тянет с солнцем воз.
И туча, полная дождинок-слёз,
Заколосилась тёмно серым следом.

Тополи стрижены - надеюсь - выживут.
Обречены - артритными суставами.
Ватага ёлочек - на площадь выскочит,
Поток машин понаблюдать устало.

Упав на сердце капелькой тумана,
Я в плен возьму, воспламенюсь, и стану...