Панно!
О, панно, чого Вам так хочеться?
Як молитись на Вас, як дивитись на Вас, як?
З Вами серце на волю проситься
І світить із грудей яскраво, як маяк…
О, панно, чи Ви така примхлива?
Чи суворі Ви досить, зі мною отак?
А іноді така грайлива, як сонця відблиски…
Смієтеся з мене, що я дивак…
І справді, я дивуюсь, панно,
Що зміг отак забути всіх і вся
Та повторяти безустанно,
Що Ви моя…
Та не моя, красуне, Ви,
Моя лише в солодких снах…
Такі далекі, панно, Ви
Як, ясні зорі в небесах…
А іноді так глянете,
Що аж злітає ввись душа моя…
Своїм Ви поглядом поманите
І вже готовий на все я…
Тож скажіть мені, панно,
Як любити Вас, як?
Нестерпно, жагуче, жадано?..
Чи зовсім ніяк?..
Свидетельство о публикации №111010509291