Мені веснилося у січні!
Мені так крокуси цвіли…
І гіацинтова величність
Чекала першої бджоли.
Мені так рясти пахли терпко,
Такі стелили килими.
І так було на серці легко,
Немов би й не було зими.
Мені веснилось – так нестерпно!
На подив всіх календарів!
Весна, ліщинова і вербна,
Прийшла із спогадів, чи снів?
… З зими лиш витопки…
Мерва…
А інша половина людства
Усе ще зиму прожива…
Мені ж веснилося напрочуд!
Скажіть, з якої дивини,
Чому я так у весну хочу?
Чому так хочеться весни?
… А може то яка омана?
…Цвітіння крокусів і лоз…
Життя, що було Богом дане,
Бере собі лихий мороз?
Так от, звідкіль тепло весняне!
І ці грайливі промінці!
Замерзла я! Щаслива й п’яна,
А звідки ж пелюстки в руці?
29.11.2010
***
© Copyright: Лидия Подолинная, 2011
Свидетельство о публикации №111010508325
Свидетельство о публикации №111010508325
Рецензии