Якуб Колас. Новая зямля

 (Отрывок)
І. ЛЕСНІКОВА ПАСАДА
Мой родны кут, як ты мне мілы!..
Забыць цябе не маю сілы!
Не раз, утомлены дарогай,
Жыццём вясны мае убогай,
К табе я ў думках залятаю
І там душою спачываю.
О, як бы я хацеў спачатку
Дарогу жыцця па парадку
Прайсці яшчэ раз, азірнуцца,
Сабраць з дарог каменні тыя,
Што губяць сілы маладыя, —
К вясне б маёй хацеў вярнуцца.

Вясна, вясна! не для мяне ты!
Не я, табою абагрэты,
Прыход твой радасны спаткаю, —
Цябе навек, вясна, хаваю.
Назад не прыйдзе хваля тая,
Што з быстрай рэчкай уплывае.
Не раз яна, зрабіўшысь парам,
На крыллях сонца дойдзе к хмарам
Ды йзноў дажджом на рэчку сыдзе —
Ніхто з граніц сваіх не выйдзе,
З законаў, жыццем напісаных,
Або на дол спадзе ў туманах.
Але хто нам яе пакажа?
На дол вадой ці снегам ляжа?
Не вернешся, як хваля тая,
Ка мне, вясна ты маладая!..
Вось як цяпер, перада мною
Ўстае куточак той прыгожа,
Крынічкі вузенькая ложа
І елка ў пары з хваіною,
Абняўшысь цесна над вадою,
Як маладыя ў час кахання,
Ў апошні вечар расставання.
І бачу лес я каля хаты,
Дзе колісь весела дзяўчаты
Спявалі песні дружным хорам,
З работ ідучы позна борам.
Нясліся зыкі песень здольных,
Ў лясах раз-пораз адбівалісь,
І ім узгоркі адклікалісь,
І радасць біла ў песнях вольных.
А хвоі, елкі векавыя
Пад зыкі песень маладыя
Маўчком стаялі ў нейкай думе,
І ў іх ціхусенечкім шуме
Няслось вячэрняе маленне
Ўгару, святое аддале

Перевод на украинский яхзык.

Куточок рідний, серцю милий
Забуть тебе не маю сили!
Утомлено йдучи дорогою,
Життя мого весною убогою
В думках до тебе залітаю
І там душею спочиваю.
О як би я хотів спочатку
Життя дорогу по порядку
Пройти ще раз, щоб озирнутись,
Каміння позбирати тії,
Що гублять сили молодії,-
Так хочу до весни вернутись.

Весна,весна! Не для мене ти.
Не я тобою обігрітий.
Прихід твій радісний стрічаю –
Тебе навік ,весна, ховаю .
Назад не прийде хвиля тая,
Що геть з рікою утікає.
Не раз вона, зробившись парою,
На крилах сонця лине хмарою.
І знов дощем на річку прийде -
Ніхто із меж своїх не вийде,
З законів долею писаних,
Або на діл впаде в туманах.
Але хто нам її покаже?
Вода чи сніг на землю ляже?
Не вернеться, як хвиля тая,
Весна до мене молодая!..

Ось, як тепер, переді мною
Встає куточок серцю милий
Кринички зруб замоховілий
Ялика в парі із сосною,
Стоять обнявшись над водою.
Як в молодого час кохання,
В останній вечір рзставання.
І бачу ліс я коло хати,
Веселі там колись дівчата
Пісні співали дружнім хором,
Йдучи з роботи поза бором.
Звуки неслись навкруг привільно,
Слова луною відбивались,
І по узгірях відкликались,
Буяла радість в співах вільних.
Ялини, сосни віковії
Під пісні звуки молодії
Стояли мовчки в тайній думі,
І в їх незрозумілім шумі
Молитва лнула вечірня
Угору, в святу далечінь.