Один вовк у лiсi жив.
I брехати вiн дуже любив
Якось вiн набрехав,що у рiчцi тоне
,,Допоможiмо,-кажуть звipi,-Он,як стоне!"
Тварини тiльки-но почали за дiло братися,
Як вовк почав смiятися.
Всi тодi вже зрозумiли,
Що iх просто надурили.
Звiрi дуже розлютилися
Що ледь з вовком не побилися,
Але мирно розiйшлися
Засмагати на берег вляглися.
А вовк на матрасi плавав i не чув
Як раптом й несподiвано
Мiцним вiн сном заснув.
Вовчик,що тоне,почав кричати
,,Не треба нам,вовче,бiльше брехати!"-
Звipi йому вiдповiли
I подалi вiд берега пiшли.
А вовк потонув у водi.
Отак i в людському життi
Не треба нiкому брехати,
Щоб потiм бiди не зазнати.
Брехливий вовк
© Copyright: Таня Василенко, 2011
Свидетельство о публикации №111010400847
Свидетельство о публикации №111010400847
Рецензии