Мантра

В нас залишилось лиш „БУЛО”... Десь там на денці, в чаші срібній лежать частинки сивої золи. Уже нікому не потрібні.

На дні, на дні, на дні пекельні ночі, сизі дні та клекіт вороння на дроті. В сумному місті ми одні. В пустій кав'ярні Паваротті ніяк компакт не доспіва. Він ще живий, і ти і я.

Твоя хода стрімка, твій погляд гострий як стилет. Твій лет у соннім місті такий барвистий, невловимий.

Твоє ім'я таке солодке, як шкіра на твоїм плечі, забронзовілім зліта. Я бавлюсь ним, смакую, промовляю кожен звук окремо. То крем-брюле, то кава з кардамоном, то лате в нім чується як післясмак кохання з тобою.
 
З тобою подумки спілкуюсь, таїнну промовляю мантру - о, люба моя, ti amo, cara mia, любов твоя в мені нетлінна, безцінна, златодзвінна - вона живе в мені ця мантра. Щодня пускає паросток новий. Тому  я ще живий, як голос співака на тій заїждженій платівці.

Ми будем жити, допоки житиме любов, чий гай ясминовий ми посадили вчора...

---------
2006-2011