Закутане ароматом свіжих яблук,
Місто спить сьогодні з нами…
І вечірніх новин вісті не засмутять
Нас…
І ті жовті квіти, які так любиш,
Не змусять розлучитись…
Коли живеш драйвово –
Живеш насправді!!
Ти сьогодні не змусиш мене…
Не змусиш!!
Я не твоя рабиня, покірная дівчина…
Ні!! Вже не твоя!!
Сьогодні все насправді!!
Як колись.. Пам’ятаєш??
Те саме місто, постіль, ми…
І тиха ніч – прозора гладь небес.
А зорі ¬– світять радо із гори,
Доносять нерозгадану таємницю віків…
Сповіщають нам тихими слізьми
Про нас самих…
Ти втираєш мої сльози ніжними вустами
Своїми…
Дивишся на мене відчиненою душею
Навстіж…
Відчуваєш кожен подих, кожен погляд
На своїх проспектах і лабіринтах,
На своїх, сажею вкритих, руках –
Будинках…
Ти – моє місто… Мій біль і жаль,
Моя розлука і печаль…
Моє ти серце, дух і подих,
В мені назавжди – поряд…
***
© Copyright: Алёна Автономова, 2011
Свидетельство о публикации №111010404969
Свидетельство о публикации №111010404969
Рецензии